Книжка Клайва Стейплза Люїса «Чотири любови», опублікована у 1960 році, присвячена аналізу різних проявів людської любові та поєднує в собі погляди класичної філософії й християнської теології.
Люїс описує жертовну, безкорисливу любов, яку вважає найбільш чистою та досконалою. Окремо він пояснює дружню любов — глибоку, духовну близькість між людьми зі спільними інтересами, яка не має пристрасного характеру. Родинна любов подається як природна прихильність, наприклад, між батьками й дітьми; вона вирізняється стійкістю, що ґрунтується на близькості та звичці. Четвертий тип — романтична любов, тобто любов між закоханими, побудована на пристрасті. Люїс застерігає, що вона може стати ідолом, але в правильному контексті є надзвичайно красивою та сильною.
Ця праця допомагає читачеві зрозуміти, як зберегти гармонію між людськими почуттями та духовним покликанням, навчаючи бачити баланс між усіма формами любові.